Емоції і сучасне художня творчість — реферат

Емоційна сфера сприймається як цілісний клас явищ, охоплюючий та найпримітивніші потягу, складні форми емоційної життя. Вона здійснює активацію, спонукання і аффективную оцінку дійсності, організовуючи цілісні форми поведінки, які дозволяють прості складні адаптаційні завдання (П. К.Анохин, Л. С.Выготский, А. Н.Леонтьев, З. Л.Рубинштейн, П. К.Симонов та інших.).

З. Л. Рубінштейн, зазначаючи взаємозв'язок ситуації та потреб у емоційних процесах, що обумовлюють подальша поведінка індивіда, свідчить, що у емоційних процесах встановлюється зв'язок, взаємини між ходом подій, совершающимся згідно чи врозріз потребам індивіда, ходом своєї діяльності, спрямованої задоволення цих потреб, з одного боку, і з плином внутрішніх органічних процесів, захоплюючих основні вітальні функції, від яких життя організму загалом, з іншого. Через війну індивід «налаштовується» для відповідного дії чи протидії [9].

Відповідно до досліджень До. Еге. Изарда, емоції відбивають у формі безпосереднього переживання значимості (сенс) явищ і ситуацій і служать однією з механізмів внутрішньої регуляції психічної роботи і поведінки, вкладених у задоволення актуальних потреб (мотивації) [6].

До. Еге. Изард свідчить про універсальності емоції у забезпеченні адаптації організму до місцевих умов довкілля. Емоції охоплюють весь організм, вони надають стану певний тип переживань. Виробляючи майже моментальну інтеграцію (об'єднання у єдине ціле) всіх функцій організму, емоції власними силами й у першу чергу може бути абсолютним сигналом корисного чи шкідливого на організм (П. До. Анохін).

Значення емоцій у цьому, що вони є психологічними утвореннями, які «забарвлюють» образ отражаемое зміст, хіба що добавляясь щодо нього, висловлюючи значимість цієї змісту для суб'єкта (функція оцінки) і визначаючи його до відповідної діяльності (функція спонукання). Тобто, функція позначення образ цілі й спонукування ній суб'єкта виконується саме емоційними переживаннями (У. К.Вилюнас).

Р. Мюнстерберг зазначає спонукальну і посилюючу роль емоцій. На його думку, емоція спрямовує весь організм до дії, дає концентрацію реакції і затримує й інші можливі діяльності.

Відповідно до уявленням З. Томкинса, від емоцій, які найчастіше відчуває і виявляє дитина, залежить успішність його з оточуючими його людьми. Емоційність впливає формування особистісних чорт, зарплату дитини, з його інтелектуальне розвиток.

А. М. Леонтьєв вважав, що галузь афективних, у сенсі слова, процесів охоплює різні види внутрішніх регуляцій діяльності, які один від одну немов за рівнем перебігу, і в умовах, що їх викликають, і з виконуваної ними ролі [8].

Емоції і почуття - поняття синонимичные, але нерівнозначні.