Джерела міжнародного права — реферат



Джерела міжнародного права У юридичної науці, коли говорять про джерела права, мають на увазі форми, у яких виражена та чи інша правова норма. Джерела міжнародного права мають певну специфіку. У сфері міжнародного права дуже велике значення надається тим правових норм і правил, передбачених у різних міжнародні договори і угодах.[320]

Основних видів джерел у міжнародне право чотири: 1) міжнародні договори; 2) законодавство; 3) судова і арбітражна практика; 4) звичаї.[321]

Питома вага видів джерел міжнародного права у різних країнах є неоднаковим. З іншого боку, лише у й тією самою країні залежність від в нього яких правовідносинах йдеться, застосовуються норми, які у різних джерелах. У доктрині неодноразово вказувалося, основна особливість джерел міжнародного права полягає у їх двоїстий характер. З одного боку, джерелами є міжнародні договори і безкоштовні міжнародні звичаї, з другого - норми законодавства і судова практика окремих держав і застосовувані у яких звичаї у сфері торгівлі, і мореплавання. У першому випадку мають на увазі міжнародне регулювання (тому, що самі норми діють у двох або кількох державах), тоді як у другому - регулювання внутрішньодержавне. Двоїстість джерел значить можливість поділу міжнародного права на частини; предметом регулювання в обох випадках є лише й самі відносини, саме цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом. Як вирішується у Росії питання про співвідношення міжнародного договори та внутрішнього закону? За Конституцією РФ загальновизнані принципи і норми міжнародного правничий та міжнародні договори є складовою її правової системи. Якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж законом, то застосовуються правила міжнародного договору.[322]

Така ж правило міститься та низці інших законодавчих актів, причетних до галузі міжнародного приватного права, що підкреслює значення міжнародного договору для регулювання відповідних відносин. Відповідно до поширеної думками це положення тлумачать як норма, що дозволяє колізію між двома внутригосударственными нормами. Один із них - якесь правило загального характеру, що міститься у внутрішньому законодавстві, а друга - спеціальне вилучення з її, що з укладеного державою міжнародного договору. Саме цією другий нормі віддається перевагу.[323]

Відповідно до п. 2 ст. 7 ДК РФ до взаємин, регульованим цивільного законодавства, міжнародні договори застосовуються безпосередньо, крім випадків, коли з міжнародного договору, що його застосування потрібно видання внутрішньодержавного акта. Якщо міжнародним договором РФ встановлені інші правила, ніж, передбачених цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору. Розпорядження за міжнародні договори мають пріоритет як перед нормами громадянського законодавства (під якими ст. 3 ДК РФ розуміє Цивільний кодекс і взяті відповідно до ним інші федеральні закони), а й правилами інших правових актів й рештою нормами громадянського права РФ. Аналогічне правило про пріоритет положень за міжнародні договори передбачено в СК РФ, ЦПК РФ, АПК РФ та низці інших законів, які містять норми міжнародного права. Набувши з для Російської Федерації міжнародні договори, за умови що постанову по злагоді з їхньої обов'язковість вважають у формі федерального закону, підлягають офіційному опублікуванню в Собрании законодавства РФ. Офіційне опублікування за міжнародні договори (крім договорів міжвідомчого характеру) має здійснюватися й у Бюлетені за міжнародні договори. Міжнародні договори міжвідомчого характеру публікуються у вирішенні федеральних органів виконавчої, від імені яких укладені договори, в офіційних виданнях цих органів (ст. 30 закону про міжнародні договори 1995 р.). Пункт 3 ст. 5 закону про міжнародні договори 1995 р. допускає безпосереднє застосування офіційно опублікованих за міжнародні договори РФ за умови, для цього потрібно видання спеціального державного акта. У цьому «безпосередньо» означає у разі дію міжнародного договору ролі складової частини системи російського законодавства. З урахуванням наведених положень Пленум Верховного Судна РФ в Постановлении від 31 жовтня 1995 р. «Про деякі питання застосування судами Конституції Російської Федерації під час здійснення правосуддя» роз'яснив, що під час розгляду справи немає права застосовувати норми закону, т. е. російської національної акта, у разі, коли яка набрала чинності для Російської Федерації міжнародним договором, рішення про обов'язковість якого для Російської Федерації було винесено у вигляді федерального закону, встановлені інші правила, аніж у законі. У згаданому разі застосуванню підлягають правила міжнародного договору. Для сучасного етапу розвитку міжнародної приватного права особливе значення мають міжнародні угоди, і багатосторонні конвенції, містять уніфіковані (т. е. єдині, однакові) правові норми. У підготовці угод важливе значення мають міжнародних організацій, займаються розробкою проектів таких угод. Найстарішою організацією у цій галузі є Гаазька конференція з міжнародного приватному праву. Перша сесія Гаазької конференції з міжнародного приватному праву була скликана урядом Нідерландів у Гаазі в 1893 р. з ініціативи відомого голландського юриста Ассера. У ній участь 13 європейських держав. Серед учасників її першої сесії була Росія (відомий російський юрист, проф. Ф. Ф. Мартенс обирався віце-президентом перших сесій). На конференціях цієї організації прийнято 35 про гаазьких конвенцій. У декого з тих бере участь Росія. Членами цієї організації є як 60 держав. Упродовж багатьох років Росія була членом цієї організації, тому прийняття у 2001 р. рішення про вступ Російської Федерації до НАТО відновлює історичну справедливість.[324]